Библия - Обещанное Восстановление

4-я книга Царств

Глава 22

1 Иосии было восемь лет, когда он начал своё правление. Он царствовал в Иерусалиме на протяжении тридцати одного года. Его мать звали Иедида, она была дочерью Адаии из Воцкафы.

2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся всем заповедям Бога и не изменил ни одной из них.

3 На восемнадцатый год своего правления Иосия послал секретаря Шафана, сына Ацалии, сына Мешуллама, в храм Господа. Царь приказал:

4 «Пойди к первосвященнику Хелкии и скажи ему, что он должен взять деньги, которые люди принесли в храм Господа. Привратники собрали эти деньги у людей.

5 Священники должны расплатиться этими деньгами с рабочими, которые занимались починкой храма Господа. Священники должны отдать эти деньги начальникам, которые руководят работой в храме Господа.

6 Пусть они потратят эти деньги на плотников, каменщиков и каменотёсов, а также на покупку лесоматериалов и тёсаных камней, необходимых для починки храма.

7 Не считайте деньги, которые вы даёте рабочим. Этим рабочим можно доверять».

8 Хелкия, главный священник, сказал секретарю Шафану: «Смотри, я нашёл книгу Закона в храме Господа!» Хелкия дал книгу Шафану, и тот прочитал её.

9 Секретарь Шафан пошёл к царю Иосии и рассказал ему, что произошло. Шафан сказал: «Твои слуги собрали все деньги, которые были в храме, и отдали их людям, руководящим работой в храме Господа».

10 Затем Шафан сказал царю: «Священник Хелкия дал мне книгу». Тогда Шафан прочитал книгу царю.

11 Когда царь услышал слова книги Закона, он разорвал свои одежды

12 и приказал священнику Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии:

13 «Пойдите и спросите у Господа, что мы должны делать. Попросите Господа за меня, за народ и за всю Иудею. Спросите о словах в книге, которая была найдена. Господь очень разгневан на нас, потому что наши предки не слушали слов этой книги. Они не подчинялись всем заповедям, которые были написаны для нас!»

14 Тогда священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия отправились к пророчице Алдаме. Она была женой Селлума, сына Тиквы, сына Хархаса. Селлум был ответственным за одежду пророков. Алдама жила в новой части Иерусалима. Они пошли и рассказали ей, что произошло.

15 Алдама сказала им: «Господь, Бог Израиля, говорит: „Скажите человеку, который послал вас ко мне,

16 что Господь так говорит: „Я навожу беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, которые упоминаются в книге, которую читал иудейский царь.

17 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонные курения другим богам. Тем самым он глубоко разгневал Меня. Он сотворил множество идолов, поэтому я выражаю Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!”»

18 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: «Господь Бог Израиля произнёс слова, услышанные тобой. Ты слышал то, что Я сказал об этой земле и о людях, которые живут здесь. Твоё сердце смягчилось, и ты почувствовал смирение, когда услышал это. Я говорил, что ужасные события произойдут с этой страной. Ты разорвал свои одежды и заплакал, и тогда Я услышал тебя. Так говорит Господь.

20 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму)». Священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия рассказали обо всём этом царю Иосии.

2-а царiв

Розділ 22

1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

4-я книга Царств Глава 22	2-а царiв Розділ 22
1 Иосии было восемь лет, когда он начал своё правление. Он царствовал в Иерусалиме на протяжении тридцати одного года. Его мать звали Иедида, она была дочерью Адаии из Воцкафы.	1 Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.
2 Иосия делал то, что Господь считал правильным, следуя Богу, как и его предок Давид. Иосия подчинялся всем заповедям Бога и не изменил ни одной из них.	2 І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.
3 На восемнадцатый год своего правления Иосия послал секретаря Шафана, сына Ацалии, сына Мешуллама, в храм Господа. Царь приказал:	3 І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:
4 «Пойди к первосвященнику Хелкии и скажи ему, что он должен взять деньги, которые люди принесли в храм Господа. Привратники собрали эти деньги у людей.	4 „Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.
5 Священники должны расплатиться этими деньгами с рабочими, которые занимались починкой храма Господа. Священники должны отдать эти деньги начальникам, которые руководят работой в храме Господа.	5 І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —
6 Пусть они потратят эти деньги на плотников, каменщиков и каменотёсов, а также на покупку лесоматериалов и тёсаных камней, необходимых для починки храма.	6 тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.
7 Не считайте деньги, которые вы даёте рабочим. Этим рабочим можно доверять».	7 Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.
8 Хелкия, главный священник, сказал секретарю Шафану: «Смотри, я нашёл книгу Закона в храме Господа!» Хелкия дал книгу Шафану, и тот прочитал её.	8 І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.
9 Секретарь Шафан пошёл к царю Иосии и рассказал ему, что произошло. Шафан сказал: «Твои слуги собрали все деньги, которые были в храме, и отдали их людям, руководящим работой в храме Господа».	9 І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.
10 Затем Шафан сказал царю: «Священник Хелкия дал мне книгу». Тогда Шафан прочитал книгу царю.	10 І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.
11 Когда царь услышал слова книги Закона, он разорвал свои одежды	11 І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...
12 и приказал священнику Хелкии, Ахикаму, сыну Шафана, Ахбору, сыну Михея, секретарю Шафану и царскому слуге Асаии:	12 І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:
13 «Пойдите и спросите у Господа, что мы должны делать. Попросите Господа за меня, за народ и за всю Иудею. Спросите о словах в книге, которая была найдена. Господь очень разгневан на нас, потому что наши предки не слушали слов этой книги. Они не подчинялись всем заповедям, которые были написаны для нас!»	13 „Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.
14 Тогда священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия отправились к пророчице Алдаме. Она была женой Селлума, сына Тиквы, сына Хархаса. Селлум был ответственным за одежду пророков. Алдама жила в новой части Иерусалима. Они пошли и рассказали ей, что произошло.	14 І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.
15 Алдама сказала им: «Господь, Бог Израиля, говорит: „Скажите человеку, который послал вас ко мне,	15 А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:
16 что Господь так говорит: „Я навожу беды на эту землю и на людей, которые живут здесь. Это те беды, которые упоминаются в книге, которую читал иудейский царь.	16 Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,
17 Народ Иудеи оставил Меня и сжигал благовонные курения другим богам. Тем самым он глубоко разгневал Меня. Он сотворил множество идолов, поэтому я выражаю Свой гнев против этой земли. Мой гнев будет как неугасимый огонь!”»	17 за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!
18 Иосия, иудейский царь, послал вас спросить совета у Господа. Так передайте Иосии вот что: «Господь Бог Израиля произнёс слова, услышанные тобой. Ты слышал то, что Я сказал об этой земле и о людях, которые живут здесь. Твоё сердце смягчилось, и ты почувствовал смирение, когда услышал это. Я говорил, что ужасные события произойдут с этой страной. Ты разорвал свои одежды и заплакал, и тогда Я услышал тебя. Так говорит Господь.	18 А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:
19	19 За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.
20 Я позволю тебе воссоединиться с твоими предками. Ты умрёшь и сойдёшь в свою могилу с миром, и твои глаза не увидят всех бед, которые Я принесу этому городу (Иерусалиму)». Священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия рассказали обо всём этом царю Иосии.	20 Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

⚡ 1.0x

Ветхий
завет

Новый
завет

4-я книга Царств

Глава 22

2-а царiв

Розділ 22

4-я книга Царств

Глава 22

2-а царiв

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

4-я книга Царств

Глава 22

2-а царiв

Розділ 22

4-я книга Царств

Глава 22

2-а царiв

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет